ПРОРОК І ХРЕСТИТЕЛЬ ІОАН ПРЕДТЕЧА

Body: 

У Православній Церкві встановлений звичай на наступний день великих Господніх і Богородичних свят згадувати тих святих, які найближчим чином були пов’язані з тою чи іншою священною подією в історії. На наступний день після Святого Богоявлення Церква соборно шанує того, хто послужив справі хрещення Христового, поклавши свою руку на голову Спасителя. Святий Предтеча і Хреститель Господній Іоан, найбільший з пророків, завершує історію Церкви Старозавітної і відкриває епоху Нового Заповіту.

Святий пророк Іоан засвідчив про пришестя на землю Єдинородного Сина Божого. Іоан Предтеча сподобився хрестити Його у водах Йордану і свідчив таємниче явлення Пресвятої Тройці в день Хрещення Спасителя.

Про Іоана Предтечу пишуть всі чотири автора канонічних Євангелій, а також історик Йосиф Флавій, доповнюючи відомості про останні дні діяльності Іоана Хрестителя. Про дитячі роки Іоана Предтечі дізнаємось лише з Євангелія апостола Луки. Іоан був сином священика Захарії («з Авієвої черги») і праведної Єлисавети, що походила з роду Аарона (Лк. 1, 5). Жили його батьки біля Хеврону (у Нагірній країні), на південь від Єрусалиму. По материнській лінії був родичем Ісуса Христа і народився на шість місяців раніше Нього [15]. Точне місце народження Іоана Предтечі в жодному Євангелії не вказане. Вважається, що він був народжений в передмісті Єрусалима Ейн-Карем. Сьогодні на цьому місці побудований францисканський монастир «Святий Іоан на горах». Передання, яке називає цю територію місцем проживання сімейства Захарії, відноситься до часу ігумена Даниїла (1113 р. н. е.). Сам же Даниїл отримав цю інформацію від монаха лаври Святого Сави, ще до появи хрестоносців [9].

Як оповідає євангелист Лука, архангел Гавриїл, з’явившись його батькові Захарії у храмі, сповістив про народження в нього сина, сказавши «не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета народить тобі сина, і наречеш ім’я Йому Іоан; і буде тобі радість і втіха, і багато хто народженню його зрадіє, бо він буде великий перед Господом; ні вина, ні хмільного напою не питиме, і Духа Святого сповниться ще від утроби матері своєї » (Лк.1, 13 – 17). Після того, як Діва Марія дізналася, що Єлисавета має дитя в утробі, вона прийшла відвідати її і «коли почула Єлисавета привітання Маріїне, заграло дитя в утробі її, і сповнилася Духа Святого Єлисавета» (Лк.1, 41). Таким чином, своїй матері пророк Іоан передрік прихід Месії, ще будучи в утробі. Іоанове народження було на півроку раніше Ісуса Христа. Євангеліє коротко оповідає про подальше дитинство Іоана Хрестителя, згадуючи лише, що він «був у пустелях до дня явлення свого Ізраїлеві» (Лк. 1, 80).

Пояснення того, як Іоан потрапив у пустелю, знаходимо в давніх Апокрифах і легендах. Ці Апокрифи уточнюють, що Іоан уникнув смерті серед тисячі убитих немовлят у Вифлеємі і його околицях під час побиття младенців царем Іродом завдяки його матері Єлисаветі, яка сховалася з ним у пустелі. Розповідь про це міститься в Протоєвангелії апостола Якова: «Єлисавета, почувши, що шукають Іоана, взяла його і пішла на гору. І шукала місця, де заховати його, але не знайшла. І вигукнула гучним голосом, кажучи: гора Бога, впусти мати з сином, і гора розкрилася і впустила її. І світило їм світло, і ангел Господній був разом з ними, охороняючи їх [16].

Згідно ранньовізантійській легенді, по закінченні п’яти місяців ангел Божий звелів Єлисаветі забрати дитину від грудей і почати привчати младенця до акридів та дикого меду [2]. Про життя Іоана Хрестителя до часу з’явлення його з проповіддю ізраїльському народу більше нічого не відомо. Дослідники, заповнюючи цей пробіл, припускають, що в той цей час, Іоан міг знаходитися в Есейському монастирі [3]. В Євангеліях також не вказано, за що був вбитий батько Іоана Предтечі Захарія. Традиційно вважається, що Захарія був убитий в храмі за те, що не сказав воїнам Ірода, які вбивали немовлят, де переховують його сина. У Євангелії від Матфея згадується, що Захарія був убитий слугами царя Ірода «між храмом і жертовником» (Мф. 23, 35).

Як пише євангелист Лука (Лк. 3, 2 – 3), в пустелі було «слово Боже до Іоана, сина Захарії», після чого він відправився проповідувати. Святий Іоан Предтеча вів аскетичний спосіб життя, носив грубий одяг з верблюжого волоса і підперізувався шкіряним ременем, харчувався диким медом і акридами (вид сарани) (Мк. 1, 6). На думку Феофілакта Болгарського, верблюжа шерсть була обрана Іоаном тому, що «верблюд – тварина середня між чистим і нечистим: він чистий, тому що жує жуйку, і нечистий, бо має нероздвоєні копита» [6]. Іоан, який проповідував на межі Старого і Нового завітів, носив одяг з верблюжої шерсті, так як «приводив до Бога і чистий народ – юдейський, і нечистий – язичницький» [6]. Шкіряний пояс символізує постійне перебування в праці і в стримані від плотських пристрастей, так як «шкіра є частина мертвої тварини» [6]. Послання Климента Римського повідомляє нам, що святий пророк Іоан вів подвижницьке життя: був строгим посником і дівствеником [13].

Свою проповідь Святий Іоан Предтеча розпочав в 28 або в 29 році н. е. – «В п’ятнадцятий рік правління Тиверія-кесаря» (Лк. 3, 1). Він ходив по всій землі Йорданській, проповідуючи хрещення покаяння на відпущення гріхів. Згідно Священному Писанню Іоан Предтеча почав проповідувати коли йому було 30 років – символічний вік повного повноліття. Стільки ж років було і Спасителю коли Він пішов на проповідь. Це пов’язано із старозавітнім законом, за яким левити мали право брати участь у богослужінні тільки після досягнення цього віку (Чис. 4, 3). Іоан Предтеча проповідував переважно вздовж Йордану у тій частині русла ріки, що була найближчою до Єрусалиму, тобто біля її витоків до Мертвого моря. Деколи він переходив на інше місце, коли берег ріки ставав слизький від дощів або коли течія ставала сильна. Він тоді вибирав два інші місця —у Вифаварі за Йорданом (Ін. 1, 28) чи в Еноні поблизу Салима (Ін. 3, 23), який знаходився за 12 км від Беф-Сану (Бейсан). За ці місця також говорить той факт, що Ірод Антипа мав право схопити Іоана Хрестителя лише на східній частині Йордану, у Перії, де були його володіння [11]. Пророк Божий Іоан не був звичайним проповідником – він передавав людям волю Бога (Лк. 3, 2), як старозавітні пророки, і навіть більше, адже був сповнений Святого Духа будучи ще в утробі матері (Лк. 1, 15). Ісус Христос вказував на святого Іоана Предтечу, як на прихід пророка Іллі, якого очікував народ ізраїльський: «Кажу вам, що Ілля вже прийшов, і його не впізнали, і зробили з ним, як хотіли… Тоді ученики зрозуміли, що Він говорив їм про Іоана Хрестителя» (Мф. 17, 12 – 13).

us-is-Baptized

Пророк Іоан з’явився на берегах Йордану, щоб приготувати народ до прийняття очікуваного Месії (Христа). Перед святом очищення до ріки сходився народ для релігійних обмивань. Тут і звернувся до них Іоан, проповідуючи покаяння та хрещення на відпущення гріхів. Сутність його проповіді полягала в тому, що перш ніж отримати зовнішнє обмивання, люди повинні морально очиститися і таким чином приготувати себе до прийняття Євангелія. Деякі люди, які приходили до нього щоб охреститися у водах ріки Йордан «роздумували в серцях своїх про Іоана, чи не Христос він» (Лк. 3, 15). Його послідовники утворили особливу громаду – «ученики Іоанові», в якій панував строгий аскетизм (Мф. 9, 14). Пророк Іоан був «світлою ранковою зіркою, яка своїм світлом перевершувала сяйво всіх інших зірок і провіщала ранок благодатного дня, освітлюваного духовним Сонцем Христом» (Мал. 4, 2). На питання єрусалимських фарисеїв св. Іоан відповідав: «Я хрещу водою; але серед вас стоїть Той, Кого ви не знаєте; Він гряде за мною, але переді мною був; я недостойний розв’язати ремінь взуття Його (Ін.1, 26 – 27).

На думку богословів єврейський народ в той час шанував Іоана вище Христа [5]. Іоан Предтеча все своє життя проводив у пустелі, був сином священика, носив одяг з верблюжої шерсті, закликав усіх до хрещення і, більше того, народився від неплідної матері. Ісус Христос народився у незнатній родині, так як Його народження від Діви, проповідуване пророками, не було ще всім відоме. Він виховувався в звичайному будинку і носив звичайний одяг. Ісус, що прийшов хреститися до Іоана, сприймався сучасниками як проста людина, тому св. Іоан Золотоуст пише: «Ось чому, щоб така думка не утвердилася в народі, під час хрещення Ісуса небеса відкриваються, Дух сходить і разом з Духом Голос, що сповіщає достоїнство Ісуса як Єдинородного Сина Божого [19]. Преподобний Єфрем Сирін вважає, що через Іоанове хрещення Ісус Христос отримав і його священство: «Царське достоїнство дому Давидового отримав (ще) через народження, так як Народжений був із дому Давидового, священство коліна Левія (прийняв) через друге народження в хрещенні сина Ааронового» [17].

У Євангелії від Іоана (Ін. 3, 27 – 36) наводяться слова Іоана Предтечі, які ясно свідчать про його переконання в месіанську гідність Христа, більш того, Іоан свідомо схиляється перед Тим, хто прийшов у світ Сином Божим: «Йому належить рости, а мені умалятися. Хто приходить згори, Той над усіма є, хто від землі – земний є і по-земному говорить. Хто з неба йде, Той над усіма є» (Ін. 3, 30 – 31). В цьому ж місці Євангеліє від Іоана прикріплює до Христа і майбутньої Церкви відомий старозавітний образ, уподібнює відношення між Богом і його народом відносинам між люблячим чоловіком і дружини – «Хто має наречену, той жених, а друг жениха, стоячи і слухаючи його, радістю радіє, чуючи голос жениха. Отже, ця радість моя сповнилася» (Ін. 3, 29). Ряд авторів вбачає суперечність між цим місцем і уривком із синоптичних Євангелій: «Чи Ти Той, Хто має прийти, чи нам іншого чекати?» (Мф. 11, 3). Слід зазначити, що своїм питанням Іоан, який був переконаний у месіанській гідності Ісуса Христа, дав можливість останньому засвідчити про Себе. Іоанове хрещення покаяння являло собою обряд, який він здійснював над тими, хто прийняв звістку про наближення Царства Небесного. Предтеча хрестив тих, хто приходив до нього з метою символічного змивання гріха з тіла після очищення душі через сповідь і благі справи; «тим самим це єдиноразове обмивання набувало характеру ініціації, початку нового життя, духовного оновлення напередодні кінця світу і швидкого пришестя Месії» [3, с. 836 – 840]. 

За своїм релігійним світоглядом святий пророк Іоан, швидше за все, був близький до ессеїв, зокрема, можливо, до членів Кумранської общини. Дослідники відзначають, що опис Іоанового хрещення наведений Йосифом Флавієм, практично дослівно збігається з описом ессейського обряду описаного в рукописах Юдейської пустелі. Така близькість Іоана до ессеїв змушує багатьох дослідників вважати, що «він належав деякий час до ессеїв, але пізніше відокремився від них з певних причин» [9]. У числі таких ознак подібності називають також географічне сусідство місця (чи місць) проповіді Іоана і хрещення ним у тому місці де проживали Кумранські общини, однакове обґрунтування і Хрестителем, і кумранітами своєї діяльності в пустелі, збіг за часом його діяльності та останніх десятиліть існування тієї громади, а також їх етнічна тотожність і близькість багатьох поглядів, насамперед, есхатологічних уявлень і підходу не тільки до обмивання, але і до покаяння [8]. Це хрещення мало паралелі в юдейському побуті тієї епохи. По-перше, згадується про існування такого обряду у звичайних правовірних юдеїв. Обмивання проводилося в спеціальному релігійному басейні – «мікві». Подібні басейни для ритуального очищення влаштовувалися в кожному заможному будинку того часу. Особливо багато їх було в Єрусалимі. Сотні таких басейнів розкопані археологами. В аристократичному кварталі Єрусалиму «Верхньому місті» такі басейни – мікваот – знаходилися в кожному будинку. В особливо важких випадках ритуальної нечистоти всі євреї повинні були пройти очищення у водах ріки [9].

Цей юдейський обряд називається «твіл», від цього слова утворено єврейське прізвище Іоана – «Хаматвіл» – «здійснюючий ритуальне очищення водою», яке було перекладене грецькими перекладачами Євангелій як «Хреститель». Ессеї посилили вимоги до обряду, на відміну від ортодоксальних євреїв, вважаючи, що необхідність ритуального очищення виникала не тільки від дотику до нечистого предмету чи тварини, але і від поганих вчинків. Тому якщо людина проходила обряд занурення у воду без покаяння, на їхню думку обряд ставав чистою формальністю і не приносив очищення; така концепція була помітним нововведенням. Цей обряд ритуального обмивання кумраніти-ессеї тлумачили не тільки як символ покаяння, але одночасно і як обряд посвячення в члени своєї громади. Іоанове хрещення відрізнялося від очисного обмивання прозелітів тим, що відбувалося вже над юдеями, а від щоденних ритуальних обмивань ессеїв воно відрізнялося тим, що було одноразове і більше не повторювалося.

До Іоана Хрестителя, який був біля річки Йордан в Вифаварі (Ін.1, 28), прийшов Ісус Христос, щоб прийняти хрещення. Точне розташування Вифавари не визначене, однак з XVI століття цим місцем вважається територія, де зараз знаходиться монастир Святого Іоана за кілометр від сучасного міста Бейт-Авара (приблизно 10 км на схід від Єрихону) [9]. Святий Іоан багато проповідував про швидке пришестя Месії і, побачивши Христа, сказав: «Мені треба хреститися від Тебе, і чи Тобі приходити до мене?». На це Ісус відповів, що «належить нам виконати всяку правду» і прийняв хрещення від Іоана (Мф. 3, 14 – 15). Під час хрещення «розкрилися Йому небеса, і побачив Іоан Духа Божого, Який сходив, мов голуб, і спускався на Нього (Ісуса)». І голос пролунав з неба: «Це є Син Мій Улюблений, в Ньому Моє благовоління (Мф.3, 14 – 17). Таким чином, за участю Іоана всенародно було засвідчено месіанське призначення Ісуса. Хрещення, доконане тоді, сильно вплинуло на Ісуса і розглядається всіма євангелистами як перша подія в Його громадській діяльності.

Хрещенням Спасителя пророк Іоан завершив своє пророче служіння. Він безбоязно та суворо викривав пороки як простих людей, так і сильних світу цього. Пророк Божий відкрито викривав царя Ірода Антипу за те, що, залишивши законну дружину, дочку аравійського царя Арефи, він беззаконно жив з Іродіадою, дружиною свого брата Филипа (Лк. 3, 19). За це він незабаром постраждав. Ірод Антипа, (правитель Галилеї, син царя Ірода Великого) наказав посадити пророка Іоана до в’язниці (Лк. 3, 20). У день свого народження Ірод влаштував бенкет, на який з’їхалося багато знатних гостей. Саломія, дочка нечестивої Іродіади, своїм танцем під час бенкету до того догодила Іродові та гостям, що цар із клятвою обіцяв їй дати все, чого не попросить вона, навіть до половини свого царства. Танцівниця, за порадою матері, негайно ж попросила дати їй на блюді голову Іоана Хрестителя. Ірод боявся гніву Божого за вбивство пророка, якого сам раніше поважав і слухався. Боявся він і народу, який любив святого Предтечу. Вельми засмучений від такого прохання, він, однак, не зміг порушити дану ним при гостях клятву і послав сторожа – спекулятора (з грец. «spekoulator» – «розвідник, шпигун» – у Візантії – царський охоронець і кат, виконавець вироків імператора) в темницю, який відсік Іоану голову, віддав її Саломії, а та віднесла голову матері. Іродіада попроколювала язик пророка голками і закопала його святу главу в нечистому місці. Але благочестива Іоанна, дружина домоправителя Ірода Хузи, поховала святу главу Іоана Хрестителя на Елеонській горі, де в Ірода була власна ділянка землі. Святе тіло Іоана Хрестителя взяли тієї ж ночі його учні і поховали у Севастії, там, де відбулося злодіяння (Мф. 14, 6 – 12; Мк. 6, 21 – 29). Після вбивства Іоана Хрестителя Ірод продовжував правити ще певний час. Згодом, Понтій Пилат, правитель Юдеї, відправить до нього зв’язаного Ісуса Христа. (Лк. 23, 7 – 12).

Суд Божий відбувся над Іродом, Іродіадою і Саломією ще при їхньому земному житті. Саломія, переходячи взимку ріку Сикоріс, провалилася під лід. Лід здавив її так, що вона висіла тілом у воді, а голова її перебувала над льодом. Подібно тому, як вона колись танцювала ногами по землі, тепер вона, немов танцююча, безпомічно смикалася в крижаній воді. Зрештою гострий лід перерізав їй шию. Тіло її не було знайдено, а голову принесли Іроду з Іродіадою, як колись принесли їм главу святого Іоана Предтечі. Аравійський цар Арефа в помсту за безчестя своєї дочки пішов війною проти Ірода. Зазнавши поразки, Ірод піддався гніву римського імператора Кая Калігули (37 -41 рр.) і разом з Іродіадою був засланий до ув’язнення.

prorok250 1

Давня традиція локалізує місце поховання обезглавленого тіла св. Іоана Хрестителя в Севастії (Самарія) поруч з могилою пророка Єлисея. Апостол Лука, повертаючись у рідну Антіохію, забажав взяти з собою нетлінне тіло, але севастійські християни відмовили йому в цьому і дозволили забрати тільки праву руку (десницю), якою був хрещений Ісус Христос в Йордані [14]. Руфінус з Аквіли у 378 році свідчив, що язичники з Севастії на вимогу Юліана Відступника в 362 році розгромили гробницю Іоана Хрестителя, спалили його останки і розвіяли попіл. Із мощей святого до наших днів збереглася згадана десниця і його чесна глава. Однак Симеон Метафраст повідомляє, що спалено було не Іоанове тіло, а чиєсь інше, бо Єрусалимський патріарх, дізнавшись завчасно про наказ Юліана, таємно взяв з гробу мощі Хрестителя і послав їх на збереження в Олександрію; замість них же він поклав кістки одного мерця [14]. Таким чином, ці мощі 27 травня 395 року були знайдені в Олександрії, де були поміщені в базиліці збудованій на честь і славу Іоана Хрестителя на місці храму Серапіса. Порожню могилу в Севастії, тим не менш, продовжували відвідувати паломники. Коптська церква також вказує про знаходження могили Іоана Предтечі у своїх володіннях – у монастирі в Нижньому Єгипті (Wadi El Natrun).

Важливе значення Святого Пророка і Предтечі Христового Іоана в християнському світі ґрунтується на неодноразовому висловлюванні великої поваги до нього Господа нашого Ісуса Христа, Який вказував на нього як на свого Предтечу. Христос говорить про Іоана, що до нього не було більш великої людини із народжених на землі. Христос підкреслює, що все, про що проповідував Іоан Хреститель, вже сказано в пророках і законі: «Істинно кажу вам: не було серед народжених жінками більшого за Іоана Хрестителя; але найменший у Царстві Небесному більший від нього. Від днів же Іоана Хрестителя донині Царство Небесне силою здобувається, і хто докладає зусилля, здобуває його, бо всі пророки і закон провіщали до Іоана» (Мф. 11, 11 – 13). Іоан Предтеча стоїть на межі Старого і Нового Завітів, і цим, згідно з християнським розумінням, визначається його велич і одночасно обмеженість цієї величі. Після Богородиці пророк Божий Іоан став наступним найбільш шанованим святим християнства [15]. Під час інтерцесії (ходатайственої молитви, яка слідує після освячення Дарів на літургії) його ім'я поминається відразу після Богородиці: «Особливо за Пресвяту, Пречисту, Преблагословенну, Славну Владичицю нашу Богородицю і Приснодіву Марію, за святого Іоана, пророка, Предтечу й Хрестителя, за святих славних і все хвальних апостолів…» [4]. Богослужбові тексти для різних свят присвячених Іоану Предтечі написали такі відомі гімнографи як святитель Андрій, архієпископ Критський, святий Іоан Дамаскін і Касія Константинопольська. Святий Андрій Критський в «Каноні на Різдво Іоана Предтечі» дає Хрестителю наступні епітети: пророків межа, апостолів початок, земний ангел, небесний чоловік, глас Слова [7].

У іконописних оригіналах Іоана Предтечу характеризують наступним чином: «За типом єврей, середніх років, тілом та обличчям дуже худий, колір тіла блідо-смуглий, борода чорна, менш ніж середньої величини, розділена на пасма, волосся чорне, густе, кучеряве, також розділене на пасма; одежа його з грубої верблюжої шерсті, начебто з мішка, при цьому святий підперезаний шкіряним поясом» [10]. Деталі зображення Іоана Предтечі несуть різний символічний характер: сувій в руках символізує початок проповіді [18]. Відсічена голова – говорить про мученицьку кончину, а крім того є образним вираженням Божественного дару пророкування [12]. Чаша, в якій лежить чесна глава, – паралель жертовної чаші Євхаристії: Іоан передував Христу і народженням і смертю. Може бути зображена інша чаша, в якій змальований Агнець, в більш пізніх іконах Немовля, Богомладенець Христос – символ його пророчих слів про прихід Месії (Мф. 11, 10 – 11; Лк. 7, 27 – 28). Древо і сокиру зображають як алегорію його проповіді: «Вже й сокира при корені дерева лежить: всяке дерево, що не приносить доброго плоду, зрубується і вкидається у вогонь» (Лк. 3, 9 – 10). Пагорби, на тлі яких зображений Іоан Предтеча, не тільки конкретизують місце його аскези, але є символом його піднесеного розуму і духовного очищення – вишнього світу. Оскільки в ієрархії християнських святих Іоан Хреститель є найбільш шанованим, за два тисячоліття було створено величезну кількість зображень святого. Найбільш відомі полотна із зображенням Іоана Предтечі – полотна Тіціана Вечелліо, Леонардо-да-Вінчі, Ель Греко, ікона страти Святого Іоана, зображення Саломії з його чесною главою, які належать пензлю Караваджо. Найдавніша ікона Іоана Хрестителя відноситься до IV століття, була написана в Синайському монастирі і в даний час знаходиться в Київському музеї мистецтва ім. Богдана та Варвари Ханенків.

Сьогодні, на наступний після Богоявлення день, Свята Христова Церква вшановує найбільшого з народжених жонами, того, хто перед Господом після Богородиці, друга Жениха, – великого Пророка Предтечу і Хрестителя Господнього Іоана. Які слова можна знайти, щоб гідно ублажити великого Предтечу? У яких куточках серця знайти похвальні слова і вдячність цьому дивовижному подвижнику? Предтеча – це той, який всього себе, без залишку, віддає Іншому, Грядущому за ним. Він прийшов, щоб свідчити про Світло, щоб повірили всі через нього. Він не був світлом, але був посланий, щоб свідчити про Нього. Предтеча був той, хто відкрито вказав світу на грядущого Христа: «Ось Агнець Божий, Який бере на себе гріхи світу. Це Той, про Якого я сказав: за мною гряде Муж, Який переді мною був, бо Він був раніше від мене» (Ін. 1, 29 – 30). У цьому добровільному, жертовному смиренні перед Господом – подвиг Іоана Хрестителя. Це та надзвичайна висота на яку могла зійти впала людська природа.

 

Джерела та література

1. Біблія. Книга Священного Писання Старого та Нового Завіту: В українському перекладі з паралельними місцями / Переклад Патріарха Філарета (Денисенка). – К.: Видання Київської Патріархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, 2004. – 1415 с.
2. Аверинцев С. С. Мифы народов мира. – М., 1980. – С. 551 – 553.
3. Грицанов А. А. Иоанн Креститель // Религия : Энциклопедия. – Минск: Книжный Дом, 2007. – С. 836 – 840.
4. Служебник. Видання Київської Патріархії Української Православної Церкви Київського Патріархату. – К., 2012. – 602 с.
5. Библиотека Святых отцов и Учителей Церкви. Иоанн Златоуст. Беседы на Евангелие от Матфея. [Електронний ресурс] // Азбука веры. – Режим доступу : http://azbyka.ru/otechnik/?Ioann_Zlatoust/tolk_51=39
6. Благовестник или толкование блаженного Феофилакта, архиепископа Болгарскаого на Святое Евангелие. [Електронний ресурс] // Православная беседа. – Режим доступу :
http://pravbeseda.ru/library/index.php?page=book&id=31
7. Великий канон свт. Андрея Критского. [Електронний ресурс] // Церковно-Научный Центр. – Режим доступу : http://www.sedmitza.ru/text/575646.html
8. Величие и сила духа Святого Иоанна Крестителя. [Електронний ресурс] // Фонд стратегической культуры. – Режим доступу : http://rusk.ru/st.php?idar=324684
9. Иоанн Креститель на Иордане и в Иерусалиме. [Електронний ресурс] // Владимир Цывкин. «По стопам Иисуса на Святой Земле». – Режим доступу : http://www.about-holyland.com/E-7.html
10. Иоанн Предтеча и Креститель. [Електронний ресурс] // Христианство в искустве. – Режим доступу :
http://www.icon-art.info/topic.php?lng=ru&top_id=81&mode=iconogr
11. Иосиф Флавий. Иудейские древности. Книга восемнадцатая. [Електронний ресурс] // Библиотека русской религиозно-философской и художественной литературы «Вехи». – Режим доступу :
http://www.vehi.net/istoriya/israil/flavii/drevnosti/18.html
12. Одкровение Божие в красках. [Електронний ресурс] // Иконография. – Режим доступу : http://vos.1september.ru/2001/43/7.htm
13. Первое послание Климента Епископа римского к девственникам. [Електронний ресурс] // Русская апокрифическая студия. – Режим доступу : http://apokrif.fullweb.ru/apocryph1/kliment-to-devstv1.shtml
14. Повесть о десной руке, крестившей Господа. [Електронний ресурс] // Библиотека «Халкидон». – Режим доступу :
http://halkidon2006.orthodoxy.ru/saints/162.htm
15. Пророк и креститель Иоанн Предтеча. [Електронний ресурс] // Православие.Ru. – Режим доступу : http://days.pravoslavie.ru/Life/life6625.htm
16. Протоевангелие от Иакова. История Иакова о рождении Марии. [Електронний ресурс] // Русская апокрифическая студия. – Режим доступу : http://apokrif.fullweb.ru/apocryph1/ev-iakov.shtml
17. Прп. Ефрем Сирин Толкования на четвероевангелие. [Електронний ресурс] // Христианский портал My studies. – Режим доступу : http://mystudies.narod.ru/library/e/efrem-sir/4ev/4.html
18. Русская икона. [Електронний ресурс] // Иконы. – Режим доступу : http://www.ikona.ru/io_kr01.html
19. Толкование Священного Писания на Мф. 3:16. [Електронний ресурс] // Введенский ставропигиальный мужской монастырь Оптина Пустынь. – Режим доступу : http://bible.optina.ru/new:mf:03:16

диякон Іван Сидор