ЖІНКИ-МИРОНОСИЦІ

Body: 

Жінки-мироносиці – це приклад віри, який варто наслідувати. Прийдешня неділя, друга після Пасхи, присвячена пам’яті Святих жінок-мироносиць. І тому в народі іноді називається «жіночим днем у християн східного обряду». Продовжуючи святкувати Світле Христове Воскресіння, ми згадуємо духовний подвиг тих жінок, які ішли за Господом від Галілеї до самої Голгофи. Вони самовіддано допомагали Спасителеві і Його апостолам, як сказано в Євангелії – «служили їм від своїх маєтків». Під час розп’яття Христа всі учні, крім Іоана Богослова, у страху розбіглися. Але жінки-мироносиці виявилися тоді духовно сильнішими за апостолів-чоловіків, і залишалися поруч зі своїм Учителем до самої Його смерті на хресті.

За таку вірність Спасителеві вони були визнані гідними першими дізнатися від ангелів про Його Воскресіння, а потім і першими зустріти воскреслого Господа. Це сталося, коли учениці йшли до Гробу Свого Божественного Вчителя щоб за юдейським звичаєм помазати Його тіло миром – особливою запашною речовиною. Звідси і їх назва – мироносиці. Як співається у великодніх піснях, вони стали «апостолами для апостолів», – тому що ті отримали першу звістку про Воскресіння Христа саме з вуст жінок-мироносиць. Після Вознесіння Спасителя, Його учениці, так само як і учні-чоловіки, розійшлися усім світом з проповіддю Євангелія. Тому ми називаємо їх рівноапостольними.

І в наступні сторіччя жінки-християнки не раз виявляли більшу духовну міць та стійкість, ніж чоловіки. Згадаймо хоча б сімдесят років радянських гонінь на Церкву Христову. У ці роки, можна сказати, знову повторилася євангельська історія: чоловіки, боячись переслідувань і глузувань, майже припинили відвідувати храми. А віруючі жінки продовжували ходити на служби, таємно від чоловіків хрестили своїх дітей і намагалися виховати їх у вірі, самовіддано супроводжували своїх пастирів у далеких засланнях, самі безстрашно йшли у в’язниці й табори за відмову зректися Христа… І те поступове відродження церковного життя, що ми бачимо сьогодні, відбувається багато в чому саме завдяки православним жінкам, що вистояли в роки безбожних гонінь – новим жінкам-мироносицям.

Приклад жінок-мироносиць і першого, і двадцятого сторіч вчить нас тому, що мало просто вірити в Христа. Треба жити за своєю вірою. І навіть бути готовим постраждати за неї, а якщо доведеться, то й загинути. Тобто, бути вірними Христові до кінця. Саме віра повинна визначати всі наші вчинки, слова, думки та емоції. Вона має стати для нас головним мотивом всього життя. В іншому ж випадку наша віра виявиться неспроможною, марною, примарною. За словами апостола Якова, «як тіло без духу мертве, так і віра без діл мертва». При цьому, як він каже, «віра сприяє ділам, і ділами віра досягає досконалості».

Нехай Господь благословить всі наші добрі починання і навчить нас вірити в Нього так, як вірили святі жінки-мироносиці.

Ще раз нагадаємо ким були жінки-мироносиці:

Марія Клеопова

Була двоюрідною сестрою Діви Марії і матір’ю апостола Якова молодшого. (Апостол Яків був названий братом Господнім по плоті. Він написав соборне послання і пізніше був першим єпископом Єрусалимським.) Чоловік Марії – Клеопа (або Алфей) – був одним з учнів Господа, якому воскреслий Христос явився на шляху в поселення Еммаус. Марія Клеопова стояла при хресті поряд з Богородицею, ходила з ароматами до Його гробу. Вона одна з перших побачила Воскреслого і почула Його слова: «Радуйтесь!» (Мф. 28, 9)

Саломія

Теж була родичкою Божої Матері. її чоловік Заведей був простим рибалкою, а сини – Яків та Іоанн – найближчими до Господа апостолами. Христос покликав їх на апостольське служіння одними з перших, і вони були присутні в особливі миті Ісусового життя: на горі Фавор, при воскрешенні доньки Іаіра, при молитві в Гефсиманському саду. Саломія з синами ходить за Господом, слухає Його, служить Йому; вона присутня при Його похованні, приходить з ароматами до гробу.

Іоанна

Дружина Хузи, домоправителя царя Ірода. Разом з іншими жінками вона служила Господу (Лк. 8, 3). Вранці в неділю вона теж ходила до гробу і бачила воскреслого Христа.

Сусанна

Благочестива жінка, яка разом з іншими служила Господу. Але про її життя відомо дуже мало.

Марія

Сестра Лазаря, якого воскресив Господь. Марія любила, коли до них приходив Спаситель: вона сідала біля Його ніг і уважно слухала Його Слово. За декілька днів до Своєї хресної смерті Господь був у домі Симона прокаженого. Марія прийшла туди з посудиною дорогоцінного мира, яким вона з любові до Христа полила Йому голову і ноги. Потім вона витерла ноги Спасителя своїм волоссям. На обурення Іуди, – нащо, мовляв, таке марнотратство, – Господь сказав, що вона підготувала Його тіло до погребіння. І ще Христос сказав: «де тільки буде проповідане Євангеліє по всьому світу, сказано буде в пам’ять її і про те, що вона зробила» (Мф. 26, 13). Ми не знаємо, чи ходила Марія з ароматами до гробу Господнього. Але знаємо, що, слухаючи Євангеліє, чинимо, як Марія, що «вибрала найкращу частку, яка не відбереться від неї» (Лк. 10, 42).

Марфа

Сестра Лазаря й Марії. Про неї відомо тільки те, що вона піклувалася про частування для Божественного Гостя, Якого з любов’ю приймала в своєму домі. Вона дуже переживала, що не встигне все приготувати, і звернулася до Христа з проханням відпустити Марію допомогти. Господь похвалив Марфу за щире служіння, але наголосив, що сестра її Марія вчинила краще, слухаючи Слово Боже… Точно невідомо, чи ходила Марфа до гробу Спасителя. Але, цілком можливо, вона і тут послужила Йому серед «інших», не названих в Євангелії по імені.

Марія Магдалина

Найвідоміша з мироносиць. Походила вона з галилейського міста Магдали. Марія страждала від хвороби, а Ісус Христос зцілив її, вигнавши з неї сім злих духів. Жінка з вдячним серцем – Марія Магдалина – після цього не лишала свого Спасителя. Вона скрізь супроводжувала Його, з любов’ю служила Йому. Вона стояла з Богородицею біля хреста, оплакуючи Господа. Вона спостерігала, куди клали Тіло Господа Йосиф Аримафейський та Никодим. Вона так тужила, що раніше за всіх – ще вночі – прийшла до гробу. Магдалина перша побачила воскреслого Христа і повідомила про це апостолам.

Християни святкують день жінок-мироносиць тому що не тільки пахуче миро несли вони до гробу Спасителя. Вони несли свою велику віру, непохитну вірність, співчуття, милосердя і любов. Не зникли у світі ні вірність, ні любов. Вони – як і турбота, самовідданість, милосердя, доброта, – завжди пов’язані з образом жінки.